Все, що ви хотіли, але боялися спитати про к-поп

 

"Що, чорт забирай, це було?": так сказав Дональд Трамп про фільм "Паразити" південнокорейського режисера Бон Джунхо. Колишній президент США обурився, що ця стрічка здобула "Оскар" у 2019 році як найкращий фільм — в історії премії головну нагороду вперше здобув фільм іноземною мовою.

Подібне питання часто звучить і у бік такого музичного напряму, як к-поп, який слухають в усьому світі. В Україні найголосніше про корейську музику заговорили у 2012-му, коли усі чарти розривав Psy зі своїм "Gangnam Style". Кліп у YouTube став першим, який зібрав понад мільярд переглядів на платформі та потрапив до "Книги рекордів Гіннеса".

Популярна дорама (узагальнена назва серіалів, які випускають у Східній Азії, — прим. авт.) "Гра в кальмара" восени 2021 року викликала захват у глядачів з усього світу. А к-поп-артисти часто долучаються до важливих світових подій. Наприклад, гурт EXO брав участь у закритті Зимових олімпійських ігор 2018 у Пхьончхані, а гурт BTS відвідав засідання 73-ї сесії Генеральної асамблеї ООН з промовою проти насилля над дітьми та зібрав майже півтора мільйона доларів на кампанію, спрямовану на боротьбу з булінгом. Можна сказати, що корейські впливи так чи інакше відчутні в українських реаліях.

Але й зараз усіх поціновувачів цієї музики переслідує багато стереотипів. Наприклад, що це музика для дітей та підлітків, і що це "поп" у найгіршому вияві, бо там немає нічого, окрім гарних облич артистів.

Чим особливий к-поп і чи дійсно це більше бізнес-проєкт, а не творчість – розбирається Суспільне Культура.

Зародження Korean Pop

K-pop або кей-поп (абревіатура від англійського korean pop) — музичний жанр, який охоплює безліч стилів попмузики Південної Кореї. Завдяки Інтернету та доступності цифрового контенту к-поп перетворився на субкультуру, яка здобула популярність у всьому світі серед найширшої аудиторії.

Сам жанр зародився в 90-х, і з того часу його популярність вийшла далеко за межі країни. К-поп виконавці збирають стадіони в усьому світі, а їхні релізи розходяться мільйонними накладами. К-поп — важливий аспект культурного експорту Південної Кореї. При місцевому міністерстві культури працює окремий підрозділ, що фінансує жанр і популяризує його у світі.

Школа трейні

Корейських виконавців називають "айдолами" від англійського "idol". Однак, якщо на українську це слово перекладається як "ідол" (той, кому поклоняються), то айдоли не мають з цим нічого спільного. Нині це стала назва, яка просто позначає усіх корейських артистів.

Айдоли проходять специфічну систему навчання. Підлітками (або навіть дітьми) вони проходять прослуховування до розважальних агенцій, щоб стати трейні (особа, яка проходить навчання, тренування (стажування), — прим. авт.), і кілька років навчаються співати, танцювати, поводитися на публіці. Але це не означає, що згодом вдасться опинитися на великій сцені. Хтось відсіюється на щомісячних оцінюваннях, комусь так і не вистачає вмінь, щоб менеджери компанії дозволили дебютувати. Відомі випадки, коли майбутні айдоли проводили в рядах трейні 7 або 10 років (як лідери гуртів Stray Kids Бан Чан або Twice Джіхьо).

Бан Чан, лідер гурту Stray Kids, та Джіхьо, лідерка гурту Twice. 

Процес "ліплення" майбутніх артистів цікавий сам по собі, тому південнокорейські продюсери часто демонструють його на всю країну в телевізійних реаліті-шоу.

На думку ведучого та генерального продюсера музичної премії YUNA Павла Шилька, "ці гурти зроблені за лекалами американських бойз-бендів типу Backstreet Boys та N`Sync. Південнокорейські співаки та співачки мають милу зовнішність, що привертає увагу багатьох слухачів незалежно від прописки. Пісні, костюми та віджеїнг (широке позначення для візуального виконання в режимі реального часу, — прим.авт.) створені на найвищому рівні. При цьому кей-поп — це більшою мірою продукт, ніж музика".

Залежність айдолів від компаній

Зазвичай айдоли майже не мають впливу на музику, яку вони виконують, чи на будь-які інші аспекти життя. Ними опікується величезна команда менеджерів, стилістів, продюсерів, які визначають напрямок розвитку гурту чи окремого артиста. Дівчата з гуртів SNSD та Red Velvet на питання, які пісні вони не люблять з власної творчості, відверто називали треки, які мали шалену популярність в Кореї, але їм самим зовсім не подобалися.

В окремих випадках айдолам вдається керувати хоча б музичною складовою. Наприклад, майже вся дискографія гурту Stray Kids написана трьома учасниками — Бан Чаном, Чанбіном та Ханом, які ще в роки трейні обʼєднались в продюсерське тріо 3racha. Учасники BTS RM (Кім Намджун), Шуга (Мін Юнгі) і J-Hope (Чон Хосок) створюють музику не лише для сольних проєктів, а й для гурту, а лідерка гурту (G)I-DLE від CUBE Entertainment Чон Сойон (більш відома як Сойон) не тільки пише пісні, а й визначає загалом напрямок розвитку гурту.